<< Главная страница

ПеревтIлення orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=5073


I
Одного ранку Грегор Замза побачив, що вiн обернувся на стра- iiтливу комаху. Вiн лежав на твердiй спинi. Живiт був подiлений шi кiльця, а перед очима безпорадно метлялися два ряди лапок. Це ”уи не сон. Ось його маленька кiмната, стiл iз взiрцями сукна на ньому (Замза був комiвояжером), над столом малюнок з iлюстрованого шуоналу.
Грегор перевiв погляд на вiкно. Iшов дощ, i вiн вирiшив поспа- ги ще, щоб забути усi химери, але не змiг перевернутися на бiк. Вiн уже всоте заплющував очi, щоб не бачити, як ворушаться його лапни , i думав про свою важку роботу, постiйнi поïздки, про шефа, який |иi;iмовляв зi службовцями, сидячи на високiй конторцi, про батькiв Ппрг цьому ненависному напiвоглухому шефовi.
Грегор глянув на будильника, що цокав на скринi. Боже! Було цiм на сьому…, а його потяг вiдходив о пятiй. Що ж тепер робити? Наступний iде о сьомiй, щоб на нього встигнути, треба стрiмголов (Inти на станцiю… А чи не зголоситися хворим? Нi, дуже незручно, т i й пiдозрiло, бо Грегор за свою пятирiчну службу ще жодного разу ив хворiв. Шеф привiв би свого лiкаря, почав би дорiкати батькам вдачим сином, не слухав би нiяких заперечень.
У дверi постукали, почувся лагiдний голос матерi, яка нагадуванi, що йому вже давно час ïхати. Грегор вiдповiв i злякався свого голосу, в якому зявився якийсь болiсний писк.
Мати не звернула уваги на цю змiну i вiдiйшла вiд дверей. Але розмову почули батько i сестра, якi здивувалися, що Грегор ще вдома в тпкий пiзнiй час, i почали гукати його.
Сестра Грета хотiла зайти, але Грегор за час своïх подорожей на- Пув звичку навiть удома замикати на нiч усi дверi. Вiн хотiв спокiйно встати i дочекатися, поки сьогоднiшнi химери минуться. Та вiн уже не мав рук i нiг, а багато лапок лише безпомiчно ворушилися. Гiючатку Грегор хотiв зсадити з лiжка нижню частину тiла, потiм спробував почати зверху. Вiн i досi не бачив усього свого великого не- цмухняного тiла, але боявся впасти i покалiчитись. Потiм вирiшив розгойдуватися всiм тiлом, щоб зсунутися на килим. Йому спало на думку, що батько й служниця могли б допомогти, i не втримався вiд усмiшки, хоч як йому було зле.
Раптом у сiнях подзвонили. Це прийшов повiрений iз фiрми, де иоацював Грегор. I чого тiльки вiн приречений служити в такiй фiрмi, де найменший прогул викликає найбiльшу пiдозру?
359
ФРАНЦ КАФКА. Перевтiлення
Цi думки розхвилювали Грегора, вiн щосили рвонувся з лiжi i впав досить мяко, адже спина виявилася еластичною.
Iз кiмнати лiворуч почувся голос батька, який знову покли^И Грегора. Мати хотiла виправдати поведiнку сина, розповiдала поii реному, що Грегор нiкуди не виходить пiсля роботи, читає газету afli випилює лобзиком гарнi рамки. У кiмнатi праворуч захлипала^] стра. Чого вона плаче? Може, думає, що вiн втратить роботу i попш ïх? Але ж поки що цього боятися нiчого.
Повiрений утратив терпiння i став голосно звинувачувати Греи)| у нехтуваннi службовими обовязками, розповiв батькам, що на ф|| мi незадоволенi роботою ïхнього сина.
Не тямлячи себе, Грегор голосно заговорив, що не може пiднятi- ся, бо захворiв. Але тепер я вже зовсiм бадьорий i саме встаю. ]
Iз усього того, що сказав Грегор, нiхто нiчого не зрозумiв. Бат^В наказав покликати слюсаря, а мати послала доньку по лiкаря. горовi стало приємно, що рiднi готовi йому допомогти. Вiн учепи МI за стiлець, посунув його до дверей, почепився липкими кiнчика^I лапок на дверi, потiм заходився ротом повертати ключ у замку. Д| жаль, виявилося, що в нього немає зубiв… зате щелепи були ду^] мiцнi. З великими труднощами вiн все-таки вiдчинив дверi. Повiщ ний, побачивши Грегора, голосно охнув, затулив долонею рота i пiп малу почав вiдступати. Мати ступила два кроки до сина, опустил* додолу, сховавши обличчя на грудях. Батько з ворожим виразом i личчя стиснув кулаки, наче хотiв заштовхати Грегора назад до кЦ нати, потiм затулив очi руками й заплакав, аж йому затрусилися i гутнi груди.
Грегор не зайшов до вiтальнi, а сперся на зачинену стулку двера| Стiл був заставлений посудом, навпроти дверей висiв Грегорiв знiме
з часiв вiйськовоï служби, вiн був у формi лейтенанта, руку трим на держаку шпаги i безтурботно усмiхався.
Цiєï митi лише Грегор зберiг спокiй. Вiн сказав повiреному, що i| раз же поïде у справах, що вiн любить i вмiє працювати, просив on редати привiт пановi шефу. Але повiрений з першими Грегоровим| словами повернувся i почав боком вiдступати, озираючись на Грег^П через плече i витягнувши губи.
Грегор мiркував тверезо, а тому розумiв, що нiзащо не повинаД вiдпустити повiреного в такому настроï, якщо не хоче поставити Я загрозу своє становище у фiрмi. Навiть не подумавши про те, чи здш тен вiн тепер ходити, Грегор опустився на лапки, з радiстю помiтнiï що вони дуже добре його слухаються… i подумав, що всiм його мр кам скоро настане край.
360ФРАНЦ К А Ф К А. Перевтiлення
I Мати, побачивши Грегора так близько, закричала, позадкувала ft столу i сiла просто на тарiлки.
Иитько схопив у праву руку,цiпок, у лiву газету i, тупаючи ногами, Iиiчпв заганяти сина назад до кiмнати. Дарма Грегор покiрно пригинав лову, батько тупотiв ногами, безжалiсно наступав i сичав, як дикун. I ‘iм'гор аж нестямився вiд того сичання, став задкувати, а потiм почав iиiльно повертатися. Нарештi вiн щасливо попав головою у дверi, але It о застрягло: один ряд лапок безпомiчно метлявся в повiтрi, а другiï II був болюче притиснутий до пiдлоги. Батько порятував його тим, 4о добре турнув ззаду, i Грегор, обiдравши бiк, стiкаючи кровю, IНiпм аж серед кiмнати. Дверi замкнули ще й на засув, i стало тихо.
II
Грегор прокинувся вже смерком вiд того, що почув чиïсь легень-
II кроки. Вiн незграбно, намацуючи собi дорогу вусиками, рушив до IИкрей. Лiвий бiк йому перетворився на суцiльний зашкарублий
Фiiм, i вiн кульгав на всi два ряди лапок. Одна лапка пiд час вранiшньоï пригоди покалiчилась… i тепер висiла, мов нежива.
Бiля дверей стояла миска з солодким молоком, у якому плавали шматки бiлого хлiба. Ранiше вiн любив молоко, але тепер воно йому Ця смакувало i вiн майже з огидою вiдвернувся вiд миски i полiз на- ”пд у кiмнату.
У вiтальнi запалили свiтло, але було дуже тихо. Грегор пишав- ”II тим, що зумiв забезпечити батькам i сестрi таке життя в такому iрному помешканнi. I яке буде горе, коли всьому цьому спокоєвi, добробутовi й затишку настане край! Йому не хотiлося ятрити собi iушу такими думками, i вiн надумав дочекатися когось iз сiмï. На- итнла нiч, але так нiхто i не зайшов. Грегор залiз пiд канапу, де йому Iуло зручно, i пролежав там усю нiч, думаючи про те, як iз якнай- ”Iпьшим тактом зменшити тi прикростi, що ïх вiн мимоволi завдає ill мi у своєму теперiшньому становищi.
Удосвiта до кiмнати зайшла сестра, побачила його пiд канапою, никалася i вибiгла, хряснувши дверима. Але згодом повернулася, помiтила, що миска повна, i забрала ïï ганчiркою, а не голими руками. Через деякий час, щоб узнати його смак, вона принесла напiвзогнилу городину, кiстки з вечерi, кiлька родзинок i горiхiв, сир, poil клала все це на старiй газетi i делiкатно вийшла. Грегор жадiбно ïмкинувся на сир, який його вабив понад усе. Потiм вiн поïв городину, зате свiжi страви йому зовсiм не смакували.
Сестра знову зайшла i, не розбираючи, що вiн зïв, а вiд чого вiдмо- ”инся, змела все вiником у помийницю.
361
ФРАНЦ К А Ф К А. Перевтiлрццд
ля !^КИ Не баЖаЛИ Щњб ГреГОр ПОМер 3 Г0ЛњДУ- i сестра вранцi i ля обiду приносила йому поïсти*
мi»~ РОЗуМIЛИ М0ВИ Грегора, а тому думали, що й вiн не р,
вали Гп припадаючи до дверей, слухав ïхнi розмови. Вони .чг вали Грегора, радилися, як ïм тепер жити. Одного дня вiн почуЛ,
час,ЬПКтп<<Щњ В НИХнезважаючи на банкрутство, залишилося з дав. рохи грошей, на якi за цi роки наросли ще й вiдсотки. Крiм i
iав у с7мН,В1ДКЛаДали трохи 3 грошей, що заробляв син i вi.
лосьТтпм1ВаЖаВ Щњ ПIСЛЯ банкрутства у батькiв нiчого не залвдЛ лось, а тому почав працювати з особливим запалом i утримував в
сiм ю. Крiм того, вiн потай планував собi наступного року посД
скрипцi Кт^гРВаТњРIÏ 60 ГНа ДУЖ ЛЮбИЛа МУЗИКУ1 Гарно гралаМ| скрипцi. Тих грошей, що були в батька, вистачило б, щоб сплат*
борг шефовi i наблизити день, коли б Грегор мiг кинути важку праД
комiвояжера. Та ïх нiяк не вистачило б на життя. I хто ж буде пра2
лГнаастм Књ бУВ ХњЧ 1ЗДњР0ВИЙ але вже стаРИЙ чоловiк, мати хво,i ла на астму i щодругии день лежала на канапi, хапаючи ротом иоi
homv Р1 ЛИШ сшнадцять Рњкiв- Коли Грегор згадував про J
йому ставало аж гаряче з сорому й горя. i
Сестра щодня приходила прибирати кiмнату Грегора, але так i звикла до його вигляду. Вона боялася брата, наче вiн мiг ïï вкусити
КI;»:Г ЧњТИрнадцять лнiв ба^ьки не зважувалися зайти до йо,
ХВаЛИЛИ сестрУ за тУРбо-У про Грегора. Потiм мати за*
тiла побачити свого нещасного сина. Нагода трапилася, коли ceci
задумала винести меблi iз кiмнати Грегора, бо побачила, що вiн вчився лазити по стiнах i стелi.
Грегор, чуючи, що мати нерiшуче зупинилася на порозi кiмн*
зал^тд канапу i квапливо зсунув простирадло ще нижче. 1Я*1НКИ ВлИрiШИЛИ -тягти iз кiмнати скриню, але вона вияви,
^жр ГпГ' П0ТШ Ма СЛУШНњ 3ауВаЖИЛа Щњ меблi треба залишити адже Грегор, коли видужає, має побачити знайомi йому речi. I спр
втРативши людську мову i ведучи таке самотнє життя в сiмï i I за цi два мiсяцi вiдбився з глузду, почав забувати, що вiн людиi I I тiльки материн голос, якого давно не чув, вернув йому память. |
том V Гпа ЖЙЛЬ ССТРа ЯКа була Перед батьками великим авто нати ïï RPOBHX СПраВаХ МалаIНШУ ДУМКУ. Мати не зумiла перек-
нати 11. Вони спустошували кiмнату, забирали все, що вiн люГ I
скриню, де лежав лобзик та iнше начиння, письмовий стiл, за якï Грегор готував уроки, як був студентом комерцiйного училища вЯ
вирiшив урятувати хоча б портрет дами у хутрах, вилiз на стiну ГпрЗ
362ФРАНЦ К А Ф К А. Перевтiлення
iiувся до скла. Мати зайшла в кiмнату, побачила руду пляму на Мiмi, зрозумiла, що то Грегор, i впала без памятi на канапу. Сестра Ььула за краплями, Грегор теж побiг у вiтальню i став за спиною дi- Шiцiи. Вона обернулася, злякано скрикнула i вибiгла з вiтальнi, задимивши ногою дверi. Грегору залишалося тiльки чекати. Вiн почав Мити по стiнах, стелi, а потiм у вiдчаï впав на стiл. I Iролунав дзвiнок. Це прийшов батько. Iз уривчастоï розповiдi до- Нiш Грети вiн зрозумiв, що Грегор силомiць удерся до вiтальнi i на- 1 пнiв матiр.
Грегор повернув голову i глянув угору на батька. Невже це той ””мий чоловiк, що колись кволий лежав у перинах, …неспроможний к Минiть пiдвестися, i тiльки радiсно простягав назустрiч йому руки?.. |*Ii'iн>р батько був дуже показний: одягнений у щiльний мундир з по- Iiлоченими ґудзиками; над стоячим комiром звисало подвiйне пiд- Нпрiддя; карi очi… дивилися бадьоро й уважно, завжди розпатлане - яiii> волосся тепер було дбайливо зачесане. Заклавши руки в кишенi
штанiв, люто скрививши обличчя, вiн простував до Грегора. Грецiï
i :iнав, що з перших днiв перетворення батько вирiшив бути з ним
шптйсуворiшим, а тому почав тiкати. Раптом вiн побачив, що батьки
кидає в нього яблуками, що стояли у вазi на столi, i вiдчув, як
одне йА'iуко просто-таки вгрузло йому в спину, завдаючи страшного
болю. IIiчiритомнiючи, вiн побачив, що мати вибiгла з його кiмнати,
кину- |щ и на шию батьковi, благаючи не вбивати сина.
III
Яблуко так i залишилося в спинi Грегора. Вiд цiєï рани вiд страж- Пiп понад мiсяць, втратив рухливiсть, не тiльки не лазив по стiнах, м по вiть переходив кiмнату дуже повiльно. Та за цi страждання вiн пiIимав винагороду: тепер щовечора дверi до вiтальнi… вiдчиняли-
I II, i вiн, невидимий у темрявi, лежав собi i бачив усю родину бiля НI II iтленого столу, слухав ïхню розмову…
Щоправда, тепер у вiтальнi здебiльшого мовчали. Батько засинав у прiслi, мати, згорбившись, шила тонку бiлизну для крамницi мод, и ‘ i'стра, що знайшла собi мiсце продавця, вчила стенографiю i французьку мову. *
0 десятiй годинi мати й сестра будили батька, пiд руки вiдводили
Viпальню.
Хто в цiй спрацьованiй родинi мiг зробити для Грегора бiльше, мi не було необхiдно?
Жили вони дедалi скромнiше, служницю вiдпустили, все робила мити, а найважчу роботу виконувала височенна кiстлява жiнка з си-
363
ФРАНЦ К АФ К А. Перевтiлення
ГIГ ВОЛОССЯМ яка приходила вранцi i ввечерi. Дiй iть до того, ЩО продали родиннi коштовностi.
асом Грегор Обiцяв собi знову взяти турботи про сiмю на се'
iоiГзГл? ВТРаЧаВ баЖаННЯ пiклУватися про родину. Iнодi йому лося залiзти до комори i взяти те, що йому належить i що захочет}
що-~В Щњ 6 таке вiн хотiв зïсти. Сестра не розмiркову що йому смакує, а пiдсовувала миску з будь-якою ïжею. Приб*
?ре7пВ «Г» ТЖ абИЯК» ЯКОСЬ Ма СаМа Д0бРе вимила кiмн<
ти i я ГШИгЦ ЗЙИШЛаСЯ ПЛаЧМ БатЬК0 намагався ааспо нi ïï. i матiр. а Грегор сичав з лютi, що нiкому не спало на д-
зачинити дверi, щоб вiн не бачив i не чув цiєï веремiï.
ощпва прибиральниця за своє довге життя бачила, мабуть *1
такии клопiт, а тому не вiдчула до Грегора нiякоï огиди, коли
ГоегоТ П0 ЧИЛа И0Гњ- Вона Завжди заглядала до кiмнати i клик Р гора ласкавими, як ш здавалося, словами: Ходи, ходи кузь ‘
Спочатку Грегор не реагував на це, а потiм вирiшив надати 1 ку рушив на неï, нiби хотiв напасти. Але служниця пiдняла стiл* роззявивши рота. Видно було, що вона стулить його аж тодi торохне Грегора по спинi. Д
тулиРвс7ГГ «Г» НДОВГњ буЛа ПУСТ0Ю ДњМашнi стали знос ГГ РЧ1 ЯК1 ЖаЛЬ булњ викинУти. Таких речей бу багато, батьки впустили трьох пожильцiв, якi все, що ïм треба п
везли з собою. Вони вимагали, щоб скрiзь був порядок, а тому нав
ящик для смiття помандрував до Грегоровоï кiмнати
Шжильщ часом вечеряли вдома, у вiтальнi, тому дверi до ГГ
пя 1ГНаТИ В1ДЧИняли Тепер не щодня. Але одного разу робi ця залишила дверi вiдчиненими, i Грегор мiг бачити трьох поважН1 бородатих панiв. Мати i сестра подавали страву, а бвтько шанобл клонився пожильцям, перш нiж iти вечеряти на кухню.
сквиппГпо* В6ЧРI 3 КУХНI залунала музика. Це Грета гра.*, ппичяп ПоЖИЛЬЦ1 попРњсили дiвчину грати у вiтальнi. Грег, р чарован г музикою, насмiлився пiдлiзти трохи ближче i вису- голову аж до вiтальнi. Вiн був облiплений нитками, волоссям ними недоïдками, бо збайдужiв настiльки, що кинув звичку вити об килим своє тiло. I незважаючи на це, вiн насмiлився ступ' до вiтальнi на чисту, без єдиноï плямки пiдлогу.
Пожильцям не сподобалась гра, i вони вiдiйшли до вiкна, про щ
иха А сестра грала чудово Грегор пiдл.з Р
че, тримаючи голову при самiй пiдлозi, щоб, може, якось перехоп
сестрин погляд. Йому хотiлося, щоб вона зайшла до його кiмнати залишалася там, поки вiн житиме. кiмнатиФРАНЦ КАФКА. Перевтiлення
I'аптом один iз пожильцiв помiтив Грегора. Усi троє не злякали. ïï зажадали вiд батька пояснень, чому ïм не сказали про дивного уi ïда. Вони заявили, що з огляду на обставини бiльше не залишать- М и домi i, хряснувши дверима, зникли у своïй кiмнатi. Батько дiй- Iiнi» до крiсла i втомлено сiв, розпачливо хитаючи головою. Грегор ”кав бурi там, де його побачили пожильцi.
Першою висловилась сестра. Вона сказала, що не вважає цю по- гнору' своïм братом i хоче, аби сiмя здихалася його.
Ьатько погодився з нею, а мати затулила рукою рота i з божевiльним виразом в очах почала глухо кашляти. Грета кинулася допома- iiпii матерi, а потiм знову сказала, що ïм треба спекатися цiєï потво- I'Н що батьки повиннi зрозумiти це не Грегор, це велика комаха.
Якби вiн нас розумiв, з ним можна було б якось домовитися, иiп.iяв батько i заплющив очi на знак того, що згоден iз дочкою. Раннiм Грета скрикнула i сховалась за батька. Грегор i на гадцi не мав пiкати когось. Просто вiн почав обертатися, щоб зайти до своєï кiм- Ммти. Йому було важко рухатися, адже вiн давно вже нiчого не ïв.
”Нарештi вiн спинився й оглянувся. Усi мовчки й уважно стежили ;.а ним. Його нiхто не гонив, його полишили на самого себе. Вiн Шiго лiз до своєï кiмнати. Останнiй його погляд перед тим, як зайти
”кiмнату, був спрямований на матiр. Але вона вже мiцно спала.
Не встиг Грегор переступити порiг, як дверi за ним зачинили N зникнули на ключ. Що ж тепер? подумав Грегор. Хоч усе
11 по болiло йому, але здавалося, що бiль поволi слабшав, тож, пев- Нп, скоро мав i зовсiм минутися. Гниле яблуко на спинi i запалена iнша навколо нього, геть залiплена пилюкою, вже майже не дошку-
4и т йому. Про свою сiмю вiн згадував зворушено й любовно. Думки iiого були чистi й лагiднi. Вiн дожив ще до тiєï хвилини, коли за iiкiюм почало свiтати.
Ранком робiтниця заглянула на хвильку до Грегора, побачила нерухоме тiло, штовхнула його мiтлою, а потiм голосно крикнула у спальню подружжя, що воно здохло. Усi Замзи зiбралися над тiлом i
” i.ки зараз помiтили, який вiн худий.
Зi своєï кiмнати вийшли пожильцi i здивувалися, що снiданок ИК не готовий. Раптом на порозi вiтальнi зявився пан Замза в мундир., жiнка i дочка пiдтримували його пiд руки. Хазяïн випростав руку, показав на дверi i наказав пожильцям забиратися геть. Чоловiки були здивованi, але без заперечень одягли капелюхи, взяли цiпки I поспiшили вийти. Сiмï Замза нiби тягар упав з плiч. Вони вирiнга- iiи сьогоднi добре вiдпочити й погуляти, сiли писати пояснювальнi мм иски на роботу i навiть не помiтили, як зайшла робiтниця. Коли
365
ФРАНЦ К А Ф К А. ПеревтiленняскаНз!Г шГ8 ЧОГњ ВњНа ХњЧ ЖIНКа 3аЙШЛася веселим смiХ| сказала, той вони не клопотались, де дiти ту погань. Усе вже
Замзи не захотiли слухати, як усе було, i робiтниця пiшла роз
товано грюкнувши дверима. дшшла,роз
Потiм НIЖлњ њбIЙНЯВ ЖIНОК 1 сказав. щоб вони все забу
Потiм у троє вийшли з помешкання, чого не робили вже мiс
МИ, i поïхали електричкою на природу, за мiсто*. Там вони обгово
7^7 йбутне- Вш«лога щњ у
вже и поганi, усiх ïх чекає гарна робота. Вони вирiшили змiнити
мз7мГЯ » МНШ Й ЗРУЧНIШ *њТаК Розмовляючи, пан i п жвавiш њДНОЧаСНО Помiтили. Що ïхня дочка, яка ставала де Г останнiм часом хоч i пережила таке лихо i щоки ïï зб ли, зробилася стрункою, вродливою дiвчиною. Вони одночасно думали, що час уже шукати для неï добру пару.

ПеревтIлення orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=5073


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация